середа, 31 січня 2018 р.


За бажанням – на бажання

Часте вживання варіанту «за бажанням» ілюструє недобру традицію перекладати в багатьох конструкціях російський прийменник «по» як український «за». Такий підхід не раз критикували мовознавці, зокрема Святослав Караванський. І справедливо: це спричинило появу цілої низки покручів, як-от «за адресою» (рос. «по адресу»), «за рахунком» (рос. «по счёту») та інших.
Втім, правильний український відповідник – «на бажання». Про це писали ще в 30-ті роки в академічному «Російсько-українському словнику». Що ж до канцеляризму «за власним бажанням» (рос. «по собственному желанию»), то йому відповідають вирази «своєю волею», «по своїй волі», «з власної волі».

Робити вигляд чи вдавати?

Ще одна зайва звичка – це вживання зайвих конструкцій зі словом «робити». Подекуди вони не помилкові, проте ускладнюють мовлення. Наприклад, фразу «зробити крок уперед» можна успішно замінити висловом «ступити вперед».
Утім, словосполучення «робити вигляд» ‒ калька з російського «делать вид». І у згаданому словнику також є правильна рекомендація щодо українського відповідника: це слово «вдавати».

Виключно – тільки, лише, лиш

Поширений покруч «виключно» з’явився в нашій мові подібно до «виключати» ‒ одного з адекватних відповідників російського «исключать». Українське дієслово має й ідентичні варіанти значення: не враховувати надалі (наприклад, виключити цей варіант) або ж позбавитись чогось (виключити зі списку).
Окрім цього, неправильно вживати «виключно» як відповідник російському «исключительно». Російською він має значення, яке українською закладено в прислівниках «винятково» чи «надзвичайно». Тож у цьому разі ми вживаємо саме їх, наприклад, «винятково мудрий правитель». В іншому випадку ми користаємося частками «тільки» або «лиш(е)» (скажімо, він кохає лиш її).

За чимось чи по щось

Ми йдемо до магазину за хлібом чи по хліб, за водою чи по воду? У нашій мові функціонує багато конструкцій з прийменником «за»: стояти за рогом, стежити за порядком, звертатися за допомогою тощо. Проте сполуки зі словами, що мають значення руху (іти/піти, виходити, їхати), «перекочували» до нас із російської. Правильний український варіант – прийти/вийти по щось.

Згідно/відповідно розпорядження чи розпорядженню?

Ні перше, ні друге. Багато хто, орієнтуючись на російські «согласно/соответственно чему-либо», так само використовує безприйменникові конструкції в українській мові: згідно даним, відповідно наказу тощо. Проте правильними є варіанти з прийменниками, що вимагають від наступного слова певного відмінка: згідно з чимось, відповідно до чогось.

Доброго дня – добрий день

Існує думка, буцімто вираз «добрий день» ‒ це констатація факту, що день є добрим, і вітатись потрібно «доброго дня», у такий спосіб висловлюючи побажання. Чимось подібним спантеличив Більбо Беґґінса чаклун Ґендальф у «Гобіті» Толкіна.
Однак у жодному авторитетному словнику немає варіантів «доброго дня» або ж «доброго вечора». Традиційними в нашій мові є форми привітання «добрий день» і «добрий вечір», а також короткі форми – «добридень», «добривечір». До речі, вранці правильно казати «доброго ранку». Невідомо, чому саме такі вітальні традиції склалися в нашій мові. Та це правило варто запам’ятати хоча б для того, щоб дивувати іноземців, які вчать українську.

Відволікати чи відвертати?

Зізнаймося: усі ми звикли говорити «не відволікай мене», «я відволікаюсь» тощо. Цю звичку породило калькування російських слів «отвлекать», «отвлекаться». В українській мові «відволікати» вживається лише в прямому значенні й утворюється від слова «волокти», тобто тягнути щось/когось, волочити по землі. Натомість у звичному значенні цього слова слід вживати «відвертати увагу», «відвертати(ся)», «відривати(ся)», «відхиляти(ся)».

«Березіля» чи «Березоля»?

Назву театру, що його заснував 1922 року в Києві видатний драматург Лесь Курбас, сьогодні має мала сцена Харківського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Також це однойменний український літературно-художній часопис (колишня назва – «Прапор»), а ще палац культури в Тернополі.
При відмінюванні цієї назви, що, по суті, є застарілим найменуванням березня, часто виникають розбіжності. Побувати в «Березілі» чи «Березолі», біля «Березіля» чи «Березоля»? Насправді це слово підпорядковується правилу чергування, як-от стіл – стола. Тому й «Березіль» ‒ «Березоля».

Миттєвість чи мить?

Два слова, що нерідко вживаються в одному значенні – дуже короткий відрізок часу. Проте їхня семантика все ж відрізняється, що дозволяє побачити й «Російсько-український словник» (2011-2014). Так російському «мгновению» відповідає українська «мить», тоді як «миттєвість» ‒ аналог російського «мгновенность», що позначає не час, а якість (швидкоплинність, короткочасність).

Миючий чи мийний засіб?

Слово «миючий» з’явилося в українській мові внаслідок калькування російського «моющий». В академічних перекладних словниках вказано правильний український відповідник – «мийний».
Це лише одна з низки подібних кальок. Слід мати на увазі, що активні дієприкметники на -уч(ий), -юч(ий) (для прикладу, керуючий, мотивуючий, омолоджуючий) не властиві сучасній літературній мові, і від них варто триматися осторонь. Натомість правильно вживати українські відповідники: керівний, мотивувальний, омолоджувальний.

Тушонка чи тушкованка?

У російській мові «тушёнка» хоч і дуже поширене, проте все ж розмовне слово, яке не може слугувати взірцем літературної мови. Відповідно, його міграція в українську двічі недоцільна, але якщо комусь так хочеться власне розмовного слова, то українською це «тушкованка».

Бувший у використанні (б/в) – уживаний/вживаний

Ще один приклад калькування з російської мови, про що згадують у багатьох словниках. Абревіатура «б/в», яку часто можна побачити в оголошеннях, відповідає словосполученню «бувший у використанні». Але це не має нічого спільного з літературною нормою! Прикметнику «бывший» у нашій мові відповідає «колишній», аналогічному дієприкметнику – сполука «той, що був». А конструкція «бывший в использовании» має в українській більш лаконічний еквівалент – слово «вживаний».

Немає коментарів:

Дописати коментар